Вітаємо цьогорічного лавреата премії імені Олеся Гончара
Нещодавно в Держмистецтв відбулось засідання Комітету з присудження літературної премії, на якому і було обрано переможця. Сьогодні ж, в день народження Олеся Гончара, оголошуємо ім’я лауреата.
Цьогоріч на конкурс до Держмистецтв надійшло 26 заявок, розглянувши які, члени Комітету з присудження премії шляхом відкритого голосування, після жвавої та тривалої дискусії, визначили лавреатом премії українського письменника Леоніда Петровського.
Нагороду автор отримає за роман «Окрушини долі», видану видавництвом «Рута» у 2021 році.
Вітаємо переможця та бажаємо йому нових творчих звершень!
Також члени Комітету відзначили вартими уваги та прочитання твори таких кандидатів на отримання цьогорічної премії:
Матвійчук Анатолій – збірка поезії «Скарби. Вибране», видавництво «Саміт-книга», 2020;
Мостепан (Мельник) Ірина – Збірка віршів «Глосарій. Книга друга», видавництво «Волинські обереги», 2022;
Сливинський Остап – збірка історій «Словник війни», видавництво «Віват», 2023.
Шевченківська премія 2024: хто і за що отримав нагороду
"Література"
У цій номінації премією відзначили філологиню, бойову медикиню та розвідницю Ярину Чорногуз, яка також входить в список УП-100. Лідерство під час війни і отримала премію Women in Arts. Її номінували за Книгу поезій "[dasein: оборона присутності]"
А поета, телеведучого і військового Дмитра Лазуткіна нагородили за поетичну збірку “Закладка”.
"Публіцистика і журналістика"
У цій номінації відзначили Євгена Малолєтку, Мстислава Чернова та Василису Степаненко за серію журналістських матеріалів про облогу Маріуполя. Йдеться про репортажі, фото та відеорепортажі, розслідування та фільм "20 днів у Маріуполі".
Ці матеріали зібрала журналістська група під час облоги росіянами Маріуполя навесні 2022 року. Вони були єдиними представниками міжнародних ЗМІ, завдяки яким світ дізнавався правду про знищення росіянами цивільного населення українського міста.
Також документальний фільм "20 днів у Маріуполі" отримав "Оскара".
Лауреатами премії імені Лесі Українки за 2023 рік стали Андрій Кокотюха, Олександр Продан та Катерина Лук’яненко
У п'ятницю, 15 грудня, Комітет з присудження премії Кабміну імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва визначив лауреатів 2023 року. Про це повідомило Держкомтелерадіо.
У номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва» перемогла книга Андрія Кокотюхи «Врятувати березень» про одну родину на Київщині, що потрапила під російську окупацію навесні 2022 року. Роман вийшов торік у видавництві «Ранок».
номінації «Художнє оформлення книжок для дітей та юнацтва» комітет переважною більшістю голосів відзначив художнє оформлення книги «Дім» Катерини Тихозорої, виконане Олександром Проданом. Це історія про хлопчика, який втратив дім через війну і тепер намагається віднайти його всередині себе. Книжка вийшла друком у жовтні 2022 року в харківському видавництві «Ранок».
У номінації «Театральні вистави для дітей та юнацтва» перемогу здобула перша в Україні інклюзивна вистава для дітей, юнацтва та людей з порушенням зору «Хто росте в саду», яку поставила режисерка Катерина Лук’яненко в Івано-Франківському академічному обласному театрі ляльок імені Марійки Підгірянки.
У номінації «Кінотвори для дітей та юнацтва» цьогоріч було вирішено не присуджувати премії.
Премію Кабміну імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва присуджують за твори, які сприяють вихованню молодого покоління в дусі національної гідності та здобули широке громадське визнання.
Лауреатів визначає Комітет з присудження премії, МКІП подає узгоджені пропозиції до Кабміну. Розмір грошової частини премії за перемогу в кожній з номінацій — 20 тисяч гривень.
Нагадаємо, лауреатами премії імені Лесі Українки за 2022 рік стали письменниця Олеся Мамчич із книжкою «Як правильно ревіти?», художниця Оксана Садовенко за оригінальне художнє оформлення книжки «Ти і Малевич», а також Ірина Ципіна, режисерка-постановниця Першого академічного українського театру для дітей та юнацтва (м. Львів) за створення вистави «Пливе човен».
У 2021 році премію отримали режисерка Катерина Горностай із повнометражним ігровим фільмом «Стоп-Земля», письменниця Лариса Ніцой із книгою «Незламні мураші», художник Дмитро Печенкін із художнім оформленням серії казок «Киці-мандрівниці», а також Сергій Новачук та Ірина Корольова за створення вистави у Херсонському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Миколи Куліша «Легенда про Дракона».
«Книга року BBC 2023»
BBC Україна оголосила переможців літературної премії «Книга року BBC 2023».
Книгою року ВВС 2023 став роман Євгенії Кузнєцової «Драбина» від «Видавництва Старого Лева».У номінації «Дитяча Книга року» перемогла «Анна Ярославна: київська князівна – королева Франції» авторства Івана Малковича, видана «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Гою».
У номінації «Есеїстика» перемогу здобув Ростислав Семків і його «Пригоди української літератури» видавництва «Темпора».
Церемонія нагородження пройшла у книгарні-кавʼярні Readeat у Києві. Уперше від початку повномасштабної війни захід відбувся у живому форматі.
Лавреатом Нобелівської премії з літератури 2023 став норвезький письменник Йон Фоссе
Фоссе став лавреатом «за його новаторські п’єси та прозу, які висловлюють невимовне».
Йон Фоссе народився у норвезькому місті Геуґесунн у 1959 році. У дитинстві з ним трапився серйозний нещасний випадок, що надалі вплинув на його творчість.
Фоссе — один з найпопулярніших європейських драматургів. Пише мовою нюношк — однією з двох письмових форм сучасної літературної норвезької мови. У доробку Фоссе п’єси, романи, поетичні збірки, есеї та дитячі книжки. Лавреат премії імені Ібсена (1996) за п’єсу «Ім’я».
Його перший роман “Raudt, svart” («Червоне, чорне») був опублікований у 1983 році, хоча він вважає своїм літературним дебютом оповідання “Han”, опубліковане у студентській газеті в 1981 році. Його прорив як письменника стався з романом “Naustet” 1989 року.
У 1992 році він написав першу п’єсу “Nokon kjem til å kome”. У 1994 році у Національному театрі в Бергені поставили п’єсу Фоссе “Og aldri skal vi skiljast” («І ніколи нас не розлучити»).
Наразі українською перекладений роман Фоссе «Ранок та вечір» (“Morgon og kveld”). Текст переклала Ірина Сабор.
Оголосили лавреатів Шевченківської премії 2023 року
Премію присудили Катерині Калитко за збірку поезій «Орден мовчальниць».
«Орден мовчальниць» — збірка поезій Катерини Калитко, видана 2021 року у видавництві Meridian Czernowitz
«Портрет української жінки частіше визначає те, про що вона мовчить, ніж те, про що говорить. Та без досвіду цього мовчання не було б голосу, що звучить у цій збірці. Голосу, що обстоює право щиро мовити про гостре горе, поколіннєві травми, стереотипи та архетипи, корені в пекучому ґрунті, відвагу любові й розчарування порожнечею поза масками. Не ззираючись на закиди в надмірній відвертості чи колючості, в надриві й темноті. Бо тільки так і залишаються собою – але й втілюють досвід сотень досі безмовних сестер», — ідеться в анотації.
Стали відомі переможці Книга Року BBC 2021! Тож ось найкращі книжки року за версією цієї літературної премії
У номінації «Книга року BBC» перемогу здобув Артем Чех за книжку «Хто ти такий?» (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2021).
У номінації «Дитяча книга року» переміг Петро Яценко з книжкою «Союз Радянських Речей» (Київ: Портал, 2020).
Премію у номінації «Есеїстика» отримав Андрій Содомора за книжку «Про що писати» (Львів: Апріорі, 2021).
Переможець у кожній з номінацій отримає грошову премію у розмірі гривневого еквівалента 1000 фунтів стерлінгів. Видавці книжок-переможців отримають право використовувати логотип премії Книга року BBC на наступних виданнях.
Також під час церемонії оголосили переможця читацької номінації. Читачкою року стала Людмила Даниленко за рецензію на книжку «Три лини для Марії» Сергія Осоки.
До журі премії увійшли: професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія», літературознавиця Віра Агеєва, телеведучий Вадим Карп’як, письменниця, радниця з питань культури Європейського банку реконструкції і розвитку Світлана Пиркало, блогер Віталій Чепинога, головна редакторка BBC News Україна Марта Шокало.
Раніше повідомлялося, що журі літературної премії «Книга року ВВС-2021» визначило короткі списки претендентів. Їх обрали з-поміж 39 видань, що увійшли у довгі списки.
Нагадаємо, у конкурсі «Книга року ВВС-2020» переміг роман Сергія Сергійовича SAIGONа «Юпак». «Дитячою Книгою року ВВС» стала «Мед і Паштет – фантастичні вітрогони» Уляни Чуби. Серед есеїстики перемогу здобула книжка Оксани Забужко «Планета полин».
Як відомо, «Книгою року BBC 2019 року» став роман Тамари Горіха Зерня «Доця». У номінації «Дитяча Книга року BBC-2019» переміг Володимир Арєнєв з романом «Сапієнси». Переможцем у категорії «Книгу року ВВС- Есеїстика-2019» став Тарас Прохасько зі збіркою «Так, але».
Нобелівським лауреатом з літератури 2021 року став танзанійський письменник, який проживає і працює у Великобританії, Абдулразак Гурна
Прозаїк Абдулразак Гурна став лауреатом за «безкомпромісне та співчутливе розуміння наслідків колоніалізму та долі біженців у прірвах між культурами та континентами».
Абдулразак Гурна народився у 1948 році у Занзібарі. У 1968 році переїхав у Великобританію. З 1980 по 1982 рік працював у одному з університетів Нігерії. У 1982 році захистив докторську дисертацію у Кентському університеті (Великобританія), де згодом читав лекції про постколоніальну літературу і творчість письменників-вихідців британських колоній Східної Африки, Індії, Карибських островів. Зараз очолює аспірантуру кафедри англійської мови Кентського університету.
Перші романи написав наприкінці 1980-их років. Його роман «Рай» (1994), увійшов у короткий список Букерівської та Вайтбредівської премій. Також романи «Дезертирство» (2005), «Біля моря» (2001), входили у довгий список Букерівської премії та короткий список літературної премії щоденної газети Los Angeles Times.
Написав такі романи: «Спогади про від’їзд» (1987), «Шлях пілігрима» (1988), «Дотті» (1990), «Рай» (1994), «По морю» (2001), «Дезертирство» (2005), «Останній подарунок» (2011), «Гравійне серце» (2017).
Абдулразак Гурна досліджував творчість таких постколоніальних письменників, як Зоі Уікомб, Салман Рушді, Відіахар Сураджпрасад Найпаул.
Лауреаткою Центральноєвропейської премії «Ангелус» стала Катерина Бабкіна. Про це відомо з онлайн-трансляції церемонії нагородження.
Катерина Бабкіна отримала перемогу за книжку «Nikt tak nie tańczył, jak mój dziadek» («Мій дід танцював краще за всіх»). Окрім статуетки, вона отримає 150 тисяч злотих. Польський письменник, перекладач і літературний критик Богдан Задура отримає 40 тисяч злотих за переклад книжки польською мовою для видавництва Warsztaty Kultury (Люблін), яке її видало минулого року. Церемонія нагородження відбулась у Вроцлаві під час Фестивалю Бруно Шульца.
Крім того, Катерина Бабкіна отримала Приз глядацьких симпатій імені Наталії Горбанєвської. Цією відзнакою її нагородили за підсумками читацького онлайн-опитування. Письменниця отримає тримісячну стипендію на резиденцію у Вроцлавському домі літератури
«Краща книга Полтавщини-2020».
Гран-прі конкурсу отримала книга «Друга світова війна. 1930-1945. Полтавський вимір. Події. Постаті. Документи: У 3 кн.-Кн.1: Процеси. Діячі. Рефлексії», авторами-упорядниками якої є Олександр Білоусько, Тарас Пустовіт, Віктор Ревегук. Випустило її у світ видавництво «Полтавський літератор».
Лауреати обласної премії імені Панаса Мирного
У номінації «Література, літературознавство» – Юрій Коцегуб, письменник, краєзнавець – за книги: «Болбочан. Поміж двох огнів», «З Україною в серці, з шаблею в руці» та Фелікс Штейнбук, доктор філологічних наук, професор кафедри русистики та східноєвропейських студій Університету Коменського у Братиславі – за збірку критичних есеїв-мініатюр «Інкубація «Яєць динозавра».
Лауреати обласної премії імені І. П. Котляревського
У номінації “Поетичний твір” стала доцент кафедри філологічних дисциплін і методик їх викладання, кандидат педагогічних наук ПНПУ імені В. Г. Короленка Юлія Стиркіна за збірки “Малявки міської мавки”, “Віршовані невитримані вина”.
20-ий Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив своїх переможців.
В номінації «Романи» першу премію отримав роман «Оля» Ольга Саліпа (Хмельницький), 2 премію – «Живі. Всупереч» Ірина Мельниченко, Вадим Геращенко (Київ), 3 премію – «Руїна» Василь Крас (Лиман, Донецька обл.). Дипломи фіналістів отримали романи: «Неповторна або міське бохо» Світлана Горбань (Веренич), Наталя Лапіна (Черкаси), «Рефлекс медузи» Роксолана Сьома (Київ), «Імплантовані» Олег Колесніченко (Київ), «Убивчий аромат цитрусових» Олег Бондар (Кропивницький).
Лауреаткою Нобелівської премії 2020 з літератури
стала американська поетеса Луїза Ґлюк. Премія присуджена американській поетесі Луїзі Ґлюк «за її безпомилковий поетичний голос, який завдяки своїй суворій красі перетворює індивідуальне існування на загальне».
Луїза Ґлюк народилася у 1943 році в Нью-Йорку і живе в Кембриджі, штат Массачусетс. Крім письменницької роботи вона є професором англійської мови в Єльському університеті, Нью-Хейвен, Коннектикут. Дебютувала у 1968 році з твором «Первісток» і незабаром була визнана одним з найвидатніших поетів сучасної американської літератури. Ґлюк опублікувала дванадцять збірок віршів.
Визначили лауреатів премії Полтавської обласної ради ім. Феодосія Рогового 2020 року
У номінації “Сучасна проза” лауреатом стали Володимир Карпенко – член НСПУ, почесний громадянин Полтавського району, за епічний роман “Амба” у трьох томах; та Володимир Шкурупій – Архієписокп Харківський і Полтавський ПЦУ, член НСПУ, прозаїк, журналіст, громадський діяч, за книгу “Останній поріг” та вагомий особистий внесок у скарбницю української літератури і високий художній рівень творів.
Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка визначив лауреатів премії 2020 року.
У номінації “Література” - два переможці: Маріанна Кіяновська з книгою поезій “Бабин Яр. Голосами” і Тараса Прохасько зі збіркою есеїв “Так, але...”.
У номінації “Публіцистика, журналістика” лауреаткою стала воєнна кореспондентка Євгенія Подобна з книгою “Дівчата зрізають коси”
Рейтинг найбільш високооплачуваних письменників 2019 року, за версією журналу Forbes, знову очолила Джоан Роулінг — авторка серії книг про пригоди Гаррі Поттера.
Про це повідомляє ВВС.
«Краща книга Полтавщини» - 2019
Перша номінація – «Краще історико-краєзнавче видання»
I місце – «Українська керамологія: Національний науковий щорічник. За рік 2008: Гончарне шкільництво»
Упорядник: Олесь Пошивайло
Видано: Видавництво «Українське Народознавство» Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
II місце – «Листи з Америки»
Автор: Катерина Кричевська-Росандіч
Упорядник: Галя Галян
IІI місце – «Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви». Путівник»
Автор-упорядник: Наталія Білан
Автор-упорядник: Людмила Шендрик
Друга номінація – «Краща університетська книга»
I місце – «Безпека людини. Університетський курс»
Автор: Сергій Дикань
Автор: Ірина Іваниць
II місце – Збірка книг, присвячена Борису Мартосу. 1.«Борис Мартос і кооперація: монографія», у 2 книгах. 2.«Організація й модерація зібрань у праці Бориса Мартоса». 3.«Теорія кооперації Бориса Мартоса». 4.«Борис Мартос і його праця про ревізію»
Автор-упорядник: Мирослав Аліман
Автор-упорядник: Олексій Нестуля
Автор-упорядник: Світлана Нестуля
Автор-упорядник: Юстина Верига
Видано та друк: Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»
IІI місце – «Хворий малюк»
Автор: Марія Фесенко
Автор: Валерій Похилько
Автор: Світлана Цвіренко
Третя номінація – «Краща поетична збірка»
I місце – «Більше ніж любов»
Автор: Марія Бойко
II місце – «Записки нічних мрійників»
Автор: Марія Дмитрієва
IІI місце – «Світ на долоні»
Автор: Ольга Хало
Четверта номінація – «Краще прозаїчне видання»
I місце – «Останній поріг»
Автор: Володимир Шкурупій
Видано: Видавець Василь Бондарець
II місце – «Антон «Еней» Цедік – правдива Душа в пошуках Істини»
Упорядник: Олена Стоцька
Упорядник: Олена Голтвяниця
Упорядник: Ольга Цедік
IІI місце – «Роман із присмаком моралі»
Автор: Людмила Ольховська
IІI місце – «Роман с привкусом морали»
Автор: Людмила Ольховська
П'ята номінація – «Краще видання для дітей та юнацтва»
I місце – «Ми з ними – в одному човні. Оповідки про тварин»
Колектив авторів (упорядник Ганна Антипович (Дениско)
II місце – «Нащо равликові хатка?»
Автор: Галина Пустовгар
IІI місце – «Небилиці для Оленки»
Автор: Валентина Нездойминога
Нобелівські премії з літератури 2018 -2019
У Стокгольмі оголосили лауреатів нобелівської з літератури за 2018 та 2019 роки. Польська письменниця українського походження Ольга Токарчук отримала премію за 2018 рік, а австрійський письменник Петер Хандке за 2019 рік.
"Ольга Токарчук, нагороджена премією 2018 року в області літератури, ніколи не розглядає реальність як щось стабільне або вічне. Вона конструює свої романи в напрузі між культурними протилежностями; природа проти культури, розум проти божевілля, чоловік проти жінки, дім проти відчуження", - йдеться у рішенні нобелівського комітету.
57-річну Ольгу Токарчук названо провідним польським романістом свого покоління, вона отримала премію "за нарративну фантазію, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перетин кордонів як форму життя".
76-річний австрійський письменник Петер Хандке отримав премію "за впливову роботу, яка з мовною винахідливістю дослідила периферію та специфіку людського досвіду".
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» (03.06.2019)
Романи:
Василь Добрянський I премія «Зламані сходи» (Україна, Івано-Франківська область)
Наталія Довогопол II премія «Шпигунки з притулку Арьеміда» (Греція, Афіни)
Сергій Грініченко III премія «Літератор» (Україна, Суми)
Кіносценарії:
Алла Мелентьєва I премія «Кияни» (Україна, Київ)
Соломія Кривенко II премія «Коли приходить вечір» (Україна, Львів)
Олексій Уманський, Андрій Євстратенко III премія «День перемоги» (Україна, Київ)
Шевченківський комітет оголосив цьогорічних лауреатів 2019 рік
Переможці були визначені у п’яти номінаціях.
Публіцистика, журналістика: Богдан Горинь, Оксана Забужко.
Музичне мистецтво: Володимир Шейко
Візуальне мистецтво: Василь Чебаник
Кіномистецтво: Роман Бондарчук
Театральне мистецтво: Ростислав Держипільський
Нагородили переможців конкурсу «Краща книга Полтавщини» 2018року
Обласний конкурс "Краща книга Полтавщини" започаткований обласною державною адміністрацією в 2007 році за ініціативи обласної ГО "Спілка краєзнавців" і проводиться щороку.
Участь у конкурсі беруть автори, авторські колективи, видавництва, видавничі організації, поліграфічні підприємства, науково-дослідницькі, навчальні та бібліотечні заклади, громадські та творчі організації Полтавщини.
На відміну від минулорічного конкурсу, коли розглядали 45 претендентів на перемогу в семи номінаціях, цього року журі довелося обирати вже з 51 видання, що представили 14 заявників. Книги представлено та надруковано у 18-ти видавництвах та видавничих організаціях. Серед заявників дев'ять видавництв (з них три комунальних), два виші, одна громадська організація, одна бібліотека, а також Заводська міська рада Лохвицького району.
Гран-прі цьогорічного конкурсу журі присудило виданню "Полтавіка. Полтавська енциклопедія. Том 6: Освіта і наука. Книга І ", створену колективом авторів за загальною редакцією Олександра Білоуська.
Перша номінація – "Краще історико-краєзнавче видання"
ІІІ місце – "Розповіді про незабутнє і незабутніх (спогади)"
Автор: Леонід Сморж. Видано: Видавництво "Українське народознавство" Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Друк: ТОВ "АСМІ"
ІІ місце – "Хотілося б усіх поіменно назвати…"
Автор: Лідія Гришко. Видано та друк: ТОВ "Кременчуцька міська друкарня"
І місце – "Українська революція. 1917-1981. Полтавський вимір. Події. Постаті. документи: у 2-х томах. Процеси. Діячі. Рефлексії. 1917-1921"
Друга номінація – "Краща університетська книга"
ІІІ місце – "Атлас ортодонтичних препаратів"
Колектив авторів під керівництвом д.м.н., професора, завідувачки кафедри післядипломної освіти лікарів ортодонтів УМСА Віри Куроєдової. Друк: ТОВ "Бліц Стайл".
ІІ місце – "Селекційні, генетичні та біотехнологічні методи удосконалення і збереження генофонду порід сільськогосподарських тварин"
Колектив авторів за загальною редакцією Михайла Гладія, Юрія Полупана. Видано та друк: ТОВ "Фірма "Техсервіс".
І місце – "Історія української археологічної керамології (1991-2016)"
Автор: Юрій Пуголовок.Видавництво "Українське народознавство" Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Друк: ТОВ "АСМІ".
"Історія української археологічної керамології (1918-1953)"
Автор: Вікторія Котенко. Видавництво "Українське народознавство" Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Друк: ТОВ "АСМІ".
Третя номінація – "Краща поетична збірка"
ІІІ місце – "Листя опале"
Автор: Юрій Роговий. Видано та друк: ПП ХРА "Дивосвіт.
ІІ місце – "Жінка з віршами"
Автор: Наталія Баклай. Видано та друк: "Комунальне видавництво "Лубни".
І місце – "Прогуркотів мій поїзд, пролетів… Вінок пам'яті Людмили Овдієнко"
Редактор: Костянтин Бобрищев. Видано та друк: ТОВ "АСМІ".
Четверта номінація – "Краще прозаїчне видання"
ІІІ місце – "У всякого своя доля"
Автор: Володимир Ковпак. Видано та друк: ПП ХРА "Дивосвіт".
ІІ місце – "Зізнання"
Автор: Олексій Неживий. Видано та друк: Видавництво "Полтавський літератор".
І місце – "Доля героя з Полтавщини"
Автор: Євген Бутенко. Видано та друк: ТОВ "АСМІ".
П'ята номінація – "Краще видання для дітей та юнацтва"
ІІІ місце – "Дідусева абетка"
Автор: Олександр Недовіс. Видано та друк: Видавництво "Гадяч".
ІІ місце – "Усі дива трапляються в дитинстві"
Автор: Віктор Сердюк. Видано та друк: Видавництво "Полтавський літератор".
І місце – "Країна "Навпакинія"
Автор: Тетяна Ваценко. Видано та друк: "Полтавський літератор".
Шоста номінація – "Культура і мистецтво"
ІІ місце – "Полтавщина. Пам'ять століть. Презентаційний альбом"
Автор: Олександр Білоусько. Видано та друк: Видавництво "Полтавський літератор"
І місце – "Гончарне шкільництво як визначальний фактор творчого розвитку українського традиційного гончарства (1894-1941)"
Автор: Людмила Овчаренко. Видавництво "Українське народознавство" Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Друк: ТОВ "АСМІ".
І місце – "Привіт із Полтави: ілюстрований каталог поштових карток з видами міста та околиць"
Автор: Євгеній Аничин. Видано та друк: ТОВ"АСМІ".
Сьома номінація – "Краще іміджеве видання"
ІІ місце – "Відзнаки внутрішніх військ України"
Автори: Сергій Литвин, Андрій Реут, Олександр Ящук. Видано та друк: ТОВ "АСМІ".
І місце – "Перший полтавський! Відзначення столітнього ювілею Полтавського національного педагогічного університету (1914-2014)"
Укладач: Микола Степаненко. Видано та друк: ПНПУ ім. В.Г. Короленка.
Шевченківська премія 2018: імена лауреатів
Література – письменниця та художниця Емма Андієвська (книги Міста-валети, Бездзигарний час, Шухлядні краєвиди, Маратонський біг і Щодення: перископи). Вона живе та працює у Німеччині та США.
"Книга року 2017"
Нещодавно в Києві оголосили результати конкурсу "Книга року-2017". Лідером за кількістю нагород стало видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га" Івана Малковича.
"Так багато нагород ми ще не отримували. Ось ці книги: "Велика ілюстрована книга казок", "Будинок" Р. Інноченті, "Сузір´я Лебедя" Ю. Косача та "Антологія української поезії ХХ ст.". Але виходити на сцену мені довелося не 4, а 5 разів. Це тому, що наша "Антологія української поезії ХХ ст.: від Тичини до Жадана" здобула Ґран-прі!", - написав на своїй сторінці у Facebook Малкович.
«Краща книга Полтавщини – 2017 року»
10 листопада у музеї славетної співачки, Героя України Раїси Кириченко, що знаходиться в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка, відбулася церемонія нагородження переможців цьогорічного обласного конкурсу. Він став традицією і проводиться вже 11 років поспіль.
У семи номінаціях відзначили як авторів, упорядників книг, так і видавців. Автори книг отримали дипломи, записники з логотипом "Краща книга Полтавщини" та квіти, видавництва – кубки.
Переможців немало, спочатку назвемо тих, хто виборов перші місця:
"Краще історико-краєзнавче видання" – Гавриш П. "Більська минувшина" (вид-во "АСМІ");
"Краща університетська книга" – Шевчук С. "Суспільна географія в Україні. Теорія та практика досліджень" (вид-во "АСМІ");
"Краща поетична збірка" – Вовченко Г. "П'ю серцем кожну днину" (вид-во "Дивосвіт");
"Краще прозаїчне видання" – Тютюнник Г. "Вир" (роман) та Тютюнник Григір "Вир" (кіносценарій), упорядник О. Неживий (вид-во "Дивосвіт");
"Краще видання для дітей та юнацтва" – Слєпцов В. "Наймиліший край" ( вид-во "Полтавський літератор");
"Культура і мистецтво" – перше місце не присуджували, друге отримала книга – Магда В. "У нас знімали кіно": кінематографічна Шишаччина" (вид-во "АСМІ");
Гран-прі – Білоусько О., Пустовіт Т. "Полтавщина: шлях до незалежності. 1985–1991 роки" (вид-во "Полтавський літератор").
Не можемо не назвати книги, яка здобула 2-ге місце в номінації "Краще прозаїчне видання" – "Якби не війна…" Ганни Волкової, власного кореспондента всеукраїнської газети "Факты и комментарии", у якій вона працює 17 років. До книги увійшли 39 кращих журналістських матеріалів, написаних за останні два роки по гарячих слідах.
Автор сподівається, що реальні, найбільш резонансні історії про окремих людей, волею долі втягнених у буремний історичний процес, за яких часто у неї болить серце, зачеплять душевні струни і читачів.
В цій же номінації 3-тє місце отримало унікальне видання "Україна таки буде" , упорядник О. Ротач (вид-во "Дивосвіт"). Поспілкувавшись з упорядником, до речі, сином покійного Петра Петровича Ротача, знаного в краї науковця, ми дізнались, що ця книга – перша в Україні про громадську діячку, відому українську актрису Ганну Совачову. Олександр Петрович по крупицях зібрав матеріали про неї, пропустив їх через серце, бо Ганна близька родичка його мами.
Нобелівська премія літератури – 2017 року
5 жовтня 2017року Нобелівську премію з літератури отримав британець японського походження Кадзуо Ішіґуро.
Це справді добра новина як для літератури, так і для широкого читацького загалу, адже літературного Нобеля отримав один з найуспішніших та найбільш знакових письменників сучасності. В офіційному формулюванні Нобелівського комітету сказано, шо Ішіґуро, «в своїх романах неймовірної емоційної сили розкриває безодню, що ховається під нашим ілюзорним відчуттям зв’язку зі світом».
Британець чи японець?
Кадзуо Ішіґуро народився в Японії, у місті Нагасакі, але жив там лише до 5 років. У 1960 р. його батько перевозить сім’ю до Англії. Майбутній письменник відвідував британські школи, хоча спілкування в сім’ї було японською мовою. Ішіґуро зазначає, що Нагасакі залишилося в його пам’яті не просто як розмите зображення, а це повноцінна частина життя, яку він добре пам’ятає. Ще в 1983 році, коли Ішіґуро був включений до списку найталановитіших молодих письменників
Британії, він не мав британського громадянства. Зміну громадянства, яка відбулася роком пізніше, Ішіґуро називає практичним рішенням. Адже він вже не дуже добре говорив японською, себе все більше відчував британцем і свою майбутню письменницьку кар’єру так само пов’язував з Британією. Хоча Ішіґуро не видав жодної книжки японською мовою, японський письменник Харукі Муракамі відзначає популярність Ішіґуро в Японії.
Автор семи романів
Ішіґуро є автором 7 романів, останній з яких «Похований гігант» (The Buried Giant) вийшов 2015 року. В сучасній літературі Ішіґуро – це той рідкісний випадок, коли письменник намагається зануритися у внутрішній світ людини та осмислити, як взаємодіють тонкі зв’язки в середині неї. Найбільш відомими романами Ішіґуро є “Залишок дня” (за нього письменник у 1989 році отримав Букерівську премію) та «Не відпускай мене». Його романи творять унікальний світ, який наповнений саморефлексіями та спробою знайти відповідь на питання, що робить людину людиною:
«Невдовзі довгі самотні години, подорожі, збитий сон проникають у все твоє існування і стають частиною тебе, і всім це помітно — у твоїй поставі, у погляді, у тому, як ти рухаєшся і розмовляєш.»
(цитата з роману «Не відпускай
мене», пер. Софії Андрухович). !
Українські переклади
Поки що єдиним україномовним виданням Кадзуо Ішіґуро, залишається роман «Не відпускай мене». 2016 року роман був виданий Видавництвом Старого Лева в чудовому перекладі Софії Андрухович. Це означає, що ті, хто вперше почув ім’я британського письменника японського походження, можуть вже прочитати його найвідоміший твір в українському перекладі. Те, що Ішіґуро був удостоєний такої високої нагороди, є однозначним позитивом для українських читачів, адже це безумовно приверне увагу видавців до інших творів письменника. Натомість творчість Кадзуо Ішіґуро та проблеми, які він піднімає у своїх романах, є надзвичайно актуальними для українського читача.
Екранізації
Сучасний кінематограф долучився до популяризації творчості Кадзуо Ішіґуро. Сам письменник неодноразово брався за написання сценаріїв. Можна виділити три найбільш яскравих екранізації за мотивами його творів. Це фільми «Залишок дня», «Біла графиня» та «Не відпускай мене». В кожному з фільмів головні ролі грають першорядні зірки, серед яких: Емма Томпсон, Ентоні Гопкінс, Ральф Файнс та Кіра Найтлі.
У Полтаві відбулась перша книжкова барахолка.
Близько 50 полтавців подали заявки на участь, аби продавати тут свої книги, платівки, хенд-мейд вироби. Спільний проект торговельно-розважального центру «Київ» та мистецького об’єднання «Magnum Opus» мав і високу мету – допомогти онкохворим дітям. Ідея провести Інтелектуальну книжкову барахолку #Літерафест, кажуть організатори, їм прийшла давно, але втілити змогли її лише зараз. Самій події передували два місяці підготовки.
Для гостей заходу представлена мистецька програма. Тут на імпровізованих стендах – книги, вироби хенд-мейд, платівки. Те, з чим не шкода розлучатися. Частину зібраних від продажів коштів організатори направлять фонду «Таблеточки», який займається допомогою онкохворим дітям.
Окрім традиційних для книжкових барахолок товарів, на заході будуть ще й «чотириногі друзі» від організацій «Юний Європеєць» та «Барбоскины», які займаються допомогою бездомним тваринам. Кожен з відвідувачів зможе погратися з ними, або навіть забрати нового улюбленця додому. Частина зібраних коштів піде фонду «Таблеточки» на допомогу онкохворим дітям.
На літературній сцені очікує презентація книжок гостей з Києва Павла Коробчука та Тараса Антиповича. Полтавець Макаренко поділиться першою поетичною збіркою «Пятна». Також у програмі заході буде театральна частина - моновистава Тараса Духовного та вистава «Театр сучасного діалогу».
Книжкова барахолка #Літерафест працюватиме до самого вечора, тому усі бажаючі мають змогу завітати та долучитися до збору коштів на допомогу онкохворим дітям.
Разом полтавці зібрали трохи менше 11 тисяч гривень. Одразу після барахолки частину з них надіслали фонду «Таблеточки».
Лауреатом президентської премії «Українська книга року» став Мирослав Дочинець.
Президент Петро Порошенко нагородив щорічною премією «Українська книжка року» письменника та журналіста Мирослава Дочинця.
Відповідний указ розміщений на сайті президента.
Звання лауреата премії Мирославу Дочинцю присвоїли за книжкові видання «Синій зошит. Аркуші днів світящих» і «Лад». Відзначено також видавничо-поліграфічний комбінат «Карпатська вежа», який видав книги.
Також премію призначено «Видавництву «Криниця» та авторові Володимиру Корнійчуку за книжкове видання «Марія Заньковецька» у номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства».
Книжкою року у номінації «За сприяння у вихованні підростаючого покоління» також названо видання «Їжак Вільгельм». Автор Тетяна Стус та видавництво – «Віват».
"Краща книга Полтавщини 2016 року"
У номінації "Краще прозаїчне видання" "Добрий день хай буде вам... Листи до Федора Рогового" - упор. Ю.Роговий. "Прости за све...Одинадцять сходинок у вічність" - Лідія Віценя. "Не встигла сказати..." - О.Гурба. У номінації "Краща поетична збірка" "Живиця" - Наталя Баклай. "Які круті до щастя сходи..." - Марія Бойко. "Молюсь за тебе, Україно" - уклад. Ганна Грибан.
«Краща книга Полтавщини 2015 року»
Отримав доробок О.Білоуська «Полтавіка. Енциклопедія : у 12 томах – том 9: Образотворче і декоративне мистецтво».
Номінація «Краще прозаїчне видання»
III місце зайняла книга «Моїх доріг летіло павутиння. Володимир Підпалий: людина, поет, громадянин» (автор – упорядник : Тетяна Скороход: видано та друк: ТОВ «АСМІ»
Лауреат Нобелівської премії з літератури 2015
Лауреатом Нобелівської премії з літератури 2015 року стала білоруська письменниця Світлана Алексієвич.
Про це оголосив Нобелівський комітет у Стокгольмі.
Премію 67-річній письменниці вручили "за її поліфонічні твори, що стали пам'ятником страждань і мужності у наш час".
Алексієвич народилася в Івано-Франківську в 1948 році, згодом її родина переїхала до Білорусі. Від початку 2000-их Алексієвич живе в Західній Європі, а в фаворити Нобелівської премії з літератури потрапила в 2013 році, коли вийшла її книга «Час секонд-хенд».
Автор досліджень «У війни не жіноче обличчя», «Цинкові хлопчики» і «Чорнобильська молитва».
У Києві відкрили платну бібліотеку
Днями на вул. Воздвиженській, 9-19 відкрилася бібліотека нового формату - BOtaN, повідомляє Хмарочос з посиланням на AIN.ua.Читати тут можна, лежачи у гамаку, простір облаштований розетками, працює Wi -Fi, за бажанням сюди можна приходити попрацювати в тиші.Усі книги у бібліотеці розділені по категоріях: "Досвід", "Особистості", "Наука", "Художнія література", "Справа". У пріоритеті - книги про бізнес та лайф - стайл, біографії людей та історії компаній, науково - популярні праці. Засновники проекту - однодумці, які вірять у те, що навчатися та розвиватися можна і потрібно постійно.В бібліотеці є робочі місця - крісла, гамаки, торшери, буфет з напоями та десертами та Інтернет. Один з головних елементів - тиша. Серед бізнес - літератури тут є лише книги, яким не більше п'яти років і тільки маст - ріди.Вартість користування бібліотекою - 30 грн/ год або 1400 грн - безкоштовний місячний абонемент.
Цікаво знати, що...
Відтепер в американських бібліотеках відвідувачі можуть не тільки читати та навчатися, а ще й спати.
США захопила нова мода: щоб не мучити нещасних студентів, які засинають прямо на підручниках, бібліотеки вищих навчальних закладів облаштовують спальнями.
Так, студенти Мічиганського університету вже можуть відпочити під час тривалої роботи над навчальним чи науковим матеріалом у кімнаті з шістьма комфортними розкладушками. Тривалість одноразового використання спальної кімнати – не більше 30 хвилин, яких, на думку бібліотекарів, цілком достатньо для короткого перепочинку.
За словами одного із студентів Райана ДеАнджеліса, це дуже хороша ідея, адже повернутися до роботи значно легше із сусідньої кімнати, ніж із власного житла.
Також бібліотеки університетів наразі тестують високотехнологічні крісла для короткочасного сну. Пристрій на підвищені тримає ноги людини, яка вирішила відпочити, купол над головою створює відчуття відокремленості від інших читачів. Крісло м’яко вібрує і дає можливість розслабитися або слухаючи музику, або просто дрімаючи.
Незвичайні книжкові магазини
Незважаючи на бурхливий розвиток високих технологій в книжковій справі, паперові книги мають своїх читачів, покупців і апологетів.
Ходити в книжковий за покупками – особливий ритуал, який так цінують ті, для кого важливі паперові видання зі своїм запахом і тактильними відчуттями. Багато підприємців усвідомлюють цінність цього моменту і дуже стараються зробити свій магазин неповторним.
Bookabar, Італія
Plural, Словаччина
Cook & Book, Бельгія
Librería El Ateneo Grand Splendid, Аргентина
Poplar Kid’s Republic, Китай
Cafebreria El Pendulo, Мексика
Shakespeare & Company, ФранціяBart’s Books, США Corso Como Bookshop, Італія
Barter Books, Великобританія
Цікаві факти про книги і бібліотеки
Сьогодні книга, яку прикували ланцюгом до полиці, здається чимось смішним і нереальним. Але дійсно був час, коли їх для збереження приковували до полиць! У Англії ці бібліотеки називали "Chained library". Ланцюги були досить довгі для того, щоб прочитати книгу, але не давали винести її за межі бібліотеки. Така практика була поширена в читальних залах, починаючи з середньовіччя і до XVIII століття, що пояснювалося великою цінністю кожного екземпляра. Ланцюг з'єднувався з книгою за допомогою металевого кільця, вставленого в обкладинку або кут: якщо ланцюг прикріпити до корінця, знос фоліанта буде набагато більший. Книги на ланцюгах стояли на полицях корінцями від відвідувача, тобто "неправильно" з точки зору сучасного бібліотекаря — написи на палітурках були не видні. Книга ставилася так для того, щоб її можна було відкрити, не перевертаючи і не плутаючись в ланцюгах. "Бібліотека Франциська Трігге з прикованими книгами", заснована в 1598 році у місті Грентем (Лінкольншир), є старою з бібліотек, які дозволили користуватися своїми архівами особам, що не мають відношення до духівництва або освіти. Зокрема, туди мали доступ городяни Грентема. Що цікаво, бібліотека до цих пір існує. Її навіть можна назвати передвісником сучасної системи суспільних бібліотек. Ще один приклад бібліотеки, що існувала окремо від освітньої установи або монастиря, — заснована в 1701 році в Дубліні бібліотека Маршу ("Marsh''s Library"). Там не було книг, прикованих ланцюгами: замість цього самого читача замикали в клітку. Коли книга була дочитана, на вимогу приходив бібліотекар і випускав самовідданого книголюба на волю.
Американський письменник Джонатан Сафран Фоєр вирішив наочно показати, що таке гіпертекст. Тому і створив свою нову книгу “Tree of Codes” суцільно дірявою.
Куховарська книга від IKEA
Компанія IKEA стверджує, що "зроблене вдома - краще". Як ілюстрацію цього свого принципу вона навіть випустила куховарську книгу " HOMEMADE IS BEST", всі рецепти в якій зображені в стилі інструкцій зі складання модульних меблів IKEA.
Всі знають, щонайкраще світ пізнається в ігровому режимі. Ось і алфавіт найкраще вчити, як виявляється, за допомогою тривимірної абетки ABC3D.
У письменника, як і в кожної людини, що працює за комп'ютером, може розвинутися т.зв. тунельний синдром. Мабуть, саме такий письменник і створив книгу “Tunnel Vision”, в якій розповів про тунель, що сполучає Нью-Йорк і Нью-Джерсі, його історію та сучасність. Дуже наочно вийшло.
Книга “Good Ideas Glow in The Dark”- це не зовсім книга. Це нічна лампа, стилізована під книгу і призначена для того, щоб її поставити на книжкову полицю. Хоча її також можна покласти і на стіл. Адже в цій "книзі" світиться не тільки корінець, але і букви на обкладинці.
Зазвичай всілякі харчові приправи і спеції прийнято зберігати в спеціальних баночках. Але дизайнер Нік Бамптон (Nick Bampton) пропонує використовувати для цього книгу. Кожен її аркуш буде містити в собі деяку кількість спецій. І для того, щоб додати їх у страву, потрібно лише відірвати його і покласти на сковорідку. Аркуш під дією температури і вологи просто розчиниться в їжі.
Цю книгу необхідно запекти, щоб в ній проявився текст рецептів.
У Джозефа Тарі з Угорщини цікаве хобі - він збирає книги. Ні, не звичайні книги, цим зараз нікого не здивуєш. Тарі збирає мініатюрні книги, у яких довжина не перевищує 76 міліметрів. Серед накопичених Джозефом екземплярів є книги, яким понад 100 років! Загалом, досить цікава колекція, яка уміщається в набагато меншому просторі, ніж те, яке було б потрібне для розміщення 4,5 тисяч звичайних, повнорозмірних, книг.
Цікаво знати, що...
9 листопада – День Книги рекордів Гіннеса. Відзначати цей день почали лише у 2005 році, коли був проданий 100-мільйонний екземпляр. Книгу рекордів створив британський інженер і власник пивоварні Х'ю Бівер. У листопаді 1951 р. він вирушив з друзями на полювання. Увечері в барі між чоловіками виникла суперечка, який з диких птахів найшвидший. Чоловіки переглянули декілька довідників, але відповіді не знайшли. Тоді Бівер вирішив створити книгу, в якій будуть зібрані всі рекорди. Назвав він її на честь своєї пивоварні. Сьогодні Книга рекордів Гіннеса є книгою з найбільшим тиражем з усіх книг, захищених авторським правом.
Важко сказати, що стало мотивацією для створення Книги рекордів України, проте у 2002 р. вийшла з друку книга саме з такою назвою. Її автор – Георгій Маценко – зумів зібрати багато звичайних і незвичайних, але цікавих і дивовижних фактів про все "най-най" в Україні. То ж цікаво дізнатись, що:
На території України найдавнішою була бібліотека Ярослава Мудрого – перша бібліотека Київської Русі. Час її заснування невідомий. Уперше про неї згадується під 1037 р. Віддаючи належне Ярославу Мудрому, літописець після розповіді про користь книг, які “суть реки наполняющие вселенную”, говорить, що “Ярославль же сей якоже рукохом, любил бе книги, много написав и положи в святей Софии церкви”. Цим і вичерпуються літописні джерела про першу бібліотеку Київської Русі. Подальша її доля невідома.
Найстаріша діюча бібліотека – наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, заснована у 1608 р. при колегії єзуїтів. Але науковці вважають вік цього унікального зібрання книг значно заниженим, адже в його основу лягли видання з реформованих монастирських бібліотек, хронологія яких починається з XV ст.
Найдовговічніший підручник. У 1618 р. вперше вийшов друком підручник з мови "Граматіка славенская...", створений українським письменником-полемістом Мелетієм Смотрицьким, який довгий час був єдиним підручником з мови. Учні українських, російських і білоруських шкіл за цією "Граматікою..." навчалися майже 150 років.
Найкоротша назва книги. У 1968 р. Київське видавництво "Веселка" випустило окремою книжкою українську народну казку "Хо", обсягом 20 сторінок.
Найдовша назва книги. У 1798 р. в Миколаєві, в Чорноморській адміралтейській друкарні, побачила світ книжка обсягом 353 сторінки П. М. Захар'їна "Новый синопсис, или Краткое описание о происхождении славянорускаго народа, владычествовании всероссийских государей в Нове Городе, Киеве, Владимире и Москве, с подробным повествованием поражения страшнаго татарскаго войска полководца Мамая от Дмитрия Иоановича, великого князя московского и о последующих по нем великих князях и царях, до вступления на престол государя Имп. Петра Великого, из разных повестописателей собранное и дополненное поручиком Петром Захарьиным". 60 слів! Що ж до нашого часу, то в 1997 р. у Києві було видано книжку обсягом 110 сторінок під назвою "Типові норми часу і виробітку на основні види робіт з управлінською документацією та документами особливого походження на паперових носіях, що виконуються державними архівними установами". 24 слова!
Найбільш багатосторінкова книга. У 1998 р. Київський інформаційно-видавничий цент "Спектр" випустив довідник "Україна – 98: промислові ресурси" з даними про 67 тис. підприємств, їх послуги і продукцію. Видання має 1094 сторінки. Однак це ще не рекорд. У 1999 р. Львівське видавництво "Каменяр" випустило книгу Дмитра Блажейовського "Київська церква у діаспорі (1751-1988)" обсягом у 1335 сторінок. Проте усіх перевершило київське видавництво "Ірина", де побачив світ універсальний словник-енциклопедія "Усе" – 1552 сторінки!
Найважчий стародрук. В експозиції Державного музею книги і друкарства у Києві можна побачити "Євангіліє", видруковане в Москві 1689 р. форматом 64х40х11 см. Книга має 620 сторінок, визолочену оправу з карбованими накладними клеймами на золотому тлі. Важить 21,5 кг.
Умільці багатьох країн створили низку надмініатюрних книжок, але книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, – найменша у світі: її площа – 0,6 кв. мм. Це майже у 20 разів менше від найменшої японської книги. Незважаючи на мікроскопічні розміри, на сторінках "Кобзаря" ніде не порушена архітектоніка віршів, немає жодного переносу рядка. Товщина літер у середньому 0,0035 мм. У книзі 12 сторінок, на кожній 8 віршованих рядків. Дві сторінки з ілюстраціями: портрет Тараса Григоровича Шевченка і копія малюнка "Батьківська хата". Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком волоска. Зшито книжку павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. З цією книгою може зрівнятись хіба одна, створена українським умільцем М. Маслюком: це збірка віршів О. Пушкіна розміром 0,8х0,4х0,2 мм та обсягом 0,064 куб. мм. А це означає, що в одній маковій зернині вмістилося б більше 15(!) таких книжок. Обкладинка книжки виготовлена із золота, на її лицьовому боці вигравіюваний портрет поета.
Найдавніший засіб боротьби з книгокрадіями. Колись у бібліотеках Західної Європи найцінніші книги приковували до своїх місць ланцюгами. Та одним з найцікавіших був засіб, що широко практикувався в Україні. На полях книги чи на початку її писалося міцне закляття або лайка до того, хто захотів би цю книгу привласнити. Ось зразки таких записів:
"Хто хотів би віддалити цю книжку з цього місця, той буде мати зі мною справу перед Божим судом".
"Хай ця книга перебуває у цій церкві вічно, а хто її візьме, хай буде проклятий, хай буде засуджений на невгасимий вогонь і хай точить його невсипущий черв'як".
На одному рукописі XVIII ст. стояв навіть такий двовірш: "Хто би мав сю книгу красти, тому сім літ свині пасти".
Пам'ятний знак на честь бібліотеки. В 1969 р. у Софійському монастирі в Києві встановлено пам'ятний знак на честь заснування Ярославом Мудрим першої на Русі бібліотеки. Скульптор – Іван Кавалеріддзе.
Кiлькiсть переглядiв: 1263
refdeSr
2018-02-20 17:13:57Не могу сейчас поучаствовать в обсуждении - нет свободного времени. Но вернусь - обязательно напишу что я думаю по этому вопросу. --- Подтверждаю. Я присоединяюсь ко всему выше сказанному. Давайте обсудим этот вопрос. Здесь или в PM. скачать фифа 15 с кряками через торрент, fifa 15 на 32 битной системе скачать или [url=http://15fifa.ru/skachat-kljuchi-fifa-15/]fifa 15 скачать ключ[/url] crack v4 3dm fifa 15...